Зображення до теми "Клітина"

Клітина крові людини (СЕМ)

Структура клітини бактерії - одної з двох груп прокаріотичного життя

Еукаріотична клітина

Діаграма клітинного ядра

Структурне розположення органел в тваринній клітині

Малюнок мікроскопічної структури корку Роберта Гука з його праці «Мікрографії»

Цитоплазма разом з її компонентами

Поняття з теми "Клітина"

                                     Поняття з теми "Клітина"

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до відтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів.

Доядерні або прокаріоти (Prokaryotes, від давньогрец. pro- перед + karyon- горіх або ядро, посилаючись на ядро клітини + суфікс -otos, pl. -otes; також може писатися як "procaryotes") - організми без ядра ( karyon) клітини, (у більшості випадків також без будь-яких інших мембранних органел та одноклітинні, але є винятки).

Еукаріо́ти (від грец. еу -повністю, добре й каріон - ядро) або Я́дерні (Eukaryota Whittaker & Margulis, 1978) — домен одно- та багатоклітинних організмів, що характеризуються переважно полігеномними клітинами, морфологічно сформованим ядром та наявністю мембранних субклітинних органел.

Ядро клітини — клітинна органела, обмежена подвійною мембраною. Містить генетичний матеріал.

Органела (від слова орган й давньогрець. εἶδος — вид) — зазвичай вільно-плаваюча частина еукаріотичної клітини, яка виконує специфічну функцію. Історично, органели були виявлені за допомогою різноманітних форм мікроскопії або завдяки клітинному фракціонуванню.

Клітинна теорія — основоположна для загальної біології теорія, сформульована у середині XIX століття, що надала базу для розуміння закономірностей живого світу і для розвитку еволюційного вчення. Маттіас Шлейден та Теодор Шванн сформулювали клітинну теорію, грунтуючись на безлічі досліджень про клітини (1838) . Рудольф Вірхов пізніше (1858) доповнив її найважливішим положенням (будь-яка клітина походить з клітини).

Цитопла́зма — це основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури — цитозоль, в якій знаходяться всі клітинні органели, крім ядра. Цитозоль у свою чергу складається з води, солей, органічних молекул і багатьох ферментів, що каталізують хімічні реакції у клітині. Цитоплазма відіграє важливу роль у клітині, служачи середовищем, у якому розташовані органели і яке забезпечує протікання багатьох хімічних реакцій та постачання необхідних речовин до різних частин клітини. Цитоплазма оточена клітинною мембраною (або цитоплазматичною мембраною для більшості прокаріотів) і оточує ядро та мембрани органел.

В статті використано матеріали вільної Вікіпедії http://uk.wikipedia.orghttp://uk.wikipedia.org. та пошукової системи Google http://www.google.com.ua/
Статтю підготувала: студентка 21групи - Приємська Ірина.